Особливості експлуатації та монтажу

​

Тепла підлога є одним з найкомфортніших сучасних видів опалення. Погодьтесь, ходити взимку теплою поверхнею значно приємніше. Звісно, можна одягти шкарпетки або тапки, але ж це зовсім інший рівень комфорту. Якщо ви одного разу відчули наявність теплої підлоги під ногами,  обов'язково бажатимете його у власному будинку. 

​

На відміну від радіаторного опалення, тепла підлога розподіляє тепло у зоні, де перебуває людина, що потребує значно менше енергії, аніж опалення радіаторами, адже радіатори гріють як внаслідок випромінювання, так і внаслідок природної конвекції. При такому розподілі тепла максимально прогрітим буде повітря під стелею та біля радіаторів, водночас підлога буде найхолодніша та некомфортна для пересування босоніж. За наявності водяної теплої підлоги вона впорається з завданням забезпечити теплу зону для людини значно швидше та дешевше, особливо в перехідний період, коли економія на паливі може досягати до 30 відсотків. 

​

Таким чином, найбільш зручним та ефективним є комбіноване опалення, в якому тепла підлога доповнює наявні радіатори. В перехідні періоди, коли температура коливається в районі нуля градусів, ви будете мати найкомфортніше та найдешевше опалення внаслідок лише теплої підлоги. В найбільш холодну пору в роботу будуть включатись радіатори, перекриваючи холодні зони під вікнами та догріваючи повітря у кімнатах, залишаючи комфортною температуру підлоги.

Планування

​

Якщо тепла підлога має більш ніж один контур (а зазвичай це саме так, адже з точки зору гідравліки одним відрізком ефективно прогріти можливо не більш ніж 10-15 квадратних метрів), підключення труб потрібно робити через розподільчий колектор. Це дуже важливо для регулювання температури у різних зонах, адже контури підлоги мають різну довжину, отже для рівномірного прогріву потрібно компенсувати гідравлічні показники між контурами. Крім того, завдяки колектору можна автоматизувати підтримання бажаних температур підлоги, для цього використовують кімнатні термостати, пов'язані з автоматичними клапанами на колекторній групі. 

​

Підготовка до монтажу

​

Монтаж системи теплої підлоги починається з підготовки поверхні під монтаж теплої підлоги. Поверхня має бути вирівненою, нерівності впродовж всієї площі не повинні перевищувати ±5 мм. Якщо чорнова підлога має більші відхилення - поверхня вирівнюється додатковою стяжкою. Порушення цієї вимоги призводить до нерівномірного прогріву та виникнення повітряних заторів. Після вирівнювання вздовж бічних стін укладаємо демпферну стрічку для компенсації теплового розширення моноліту теплої підлоги. Вона укладається вздовж усіх стін, що обрамляють приміщення. Виступ стрічки над запланованою поверхнею  підлоги має бути не менше 20 мм.

​

Наступним кроком укладається шар теплоізоляції для запобігання витоку тепла вниз. Зазвичай для ізоляції використовують спінені матеріали (полістирол, поліетилен і т.д.) щільністю не менше 25 кг/м3. Для найкращого спрямування тепла у кімнату бажано використовувати фольговані мати ізоляції, адже фольга найліпшим чином відбиває тепло. Також варто використовувати спеціальні фольговані матеріали саме для теплої підлоги, адже вони мають спеціальний захисний шар, що запобігає впливу лужного середовища бетону на ізоляцію.

​

Укладання труб

​

Далі укладаємо труби. Труби укладаються цільними відрізками, адже будь-які поєднувальні елементи у стяжці робити заборонено. Укладання труби проводиться за розміткою, нанесеною на утеплювач, та закріплюються на його поверхні якірними скобами. В залежності від типу приміщення, комбінації обладнання та опалювальних завдань, крок укладання варіюється у межах від 10 до 30 см, але не повинен перевищувати це значення, інакше поверхня буде прогріватись нерівномірно. Зони біля зовнішніх стін потребують особливої уваги - адже для компенсування холодної зони в цих містах потрібно корегувати крок укладання труби. Довжина одного контуру (відрізку труби) теплої підлоги не повинна перевищувати 100–120 м, втрати тиску однією петлю (разом з арматурою) трохи більше за 20 кПа; мінімальна швидкість руху води – 0,2 м/с (щоб уникнути утворення у системі повітряних пробок). Після розкладки петель безпосередньо перед заливкою стяжки проводиться опресовування системи при тиску 1.5 від робочого, але не менше 0.3 МПа. 

Заливка стяжки

​

При заливанні цементно-пісочної стяжки труба повинна бути під тиском води 0,3 МПа при кімнатній температурі. Мінімальна висота заливки над поверхнею труби повинна бути не менше 3 см (максимальна висота, що рекомендується, за європейськими нормами - 7 см). Цементно-піщана суміш повинна бути не нижче за марку 400 з пластифікатором. Після заливки стяжку рекомендується піддати вібрації. При довжині монолітної плити понад 8 м або площі більш як 40 м2 необхідно передбачити шви між плитами мінімальної товщини 5 мм, для компенсації теплового розширення моноліту. При проходженні труб через шви вони повинні мати захисну оболонку завдовжки не менше ніж 1 м.

​​

Пусконалагодження

​

Пуск системи здійснюється лише після повного висихання бетону (приблизно 4 дні на 1 см товщини стяжки). Температура води при пуску системи має бути кімнатною. Після пуску системи щодня збільшувати температуру води, що подається на 5°C до робочої температури.